“Що таке громадська думка? Громадська думка програмується. Її немає як такої… Читайте П’єра Бурдьє. Класична робота. Громадської думки не існує. Це стаття, не монографія, тому її можна знайти і прочитати. Громадська думка програмується соціальними опитуваннями або опитуваннями громадської думки… У суспільстві завжди дурних або просто дурнів більше, ніж розумних. У чому завдання? Якщо у вас демократія і зрозуміло, більшість… Але якщо брати кількістю, завжди страждатиме якість. Ось подивіться, які найпопулярніші сайти в Youtube або в інтернеті? Повна нісенітниця, Pornohub або якісь шамани… Але монетизація YouTube не враховує якість, вона враховує кількість. Тому всі прагнуть усіляким лайном кидатися, говорити всяку нісенітницю для того, щоб збільшити лайки, збільшити перегляди й отримати монетизацію. Але це YouTube. А якщо ви держава? Youtube – це держава в державі. Вона інтернаціональна. Національного YouTube немає. Але якщо ви держава і ви влада, то ви маєте дбати про національний інтерес, про виживання держави, про її існування на довгі роки вперед. Ви маєте завжди робити так, щоб розумну меншість було більш чутно, ніж дурну більшість. Якщо ви не будете цим займатися, дурна більшість завжди переможе розумну меншість, тому що вона дурна, тому що вона більш криклива, тому що вона кидається лайном, а розумна людина не буде цим займатися. Вона благородна людина, вона аристократ духу, як сказали б зараз. Наша влада цим не займалася. Спочатку вона намагалася якось відсидітися… А яка різниця, як вулиця називається? Яка різниця, як будемо святкувати Новий рік? А потім раз і все. І потрапила в цю пастку дурної крикливої меншості…”
Вадим Карасьов

“Усвідомлена і розумна маніпуляція з організації звичок і думок мас є важливим елементом демократичного суспільства. Той, хто маніпулює цим невидимим механізмом суспільства, і становить невидимий уряд, який реально управляє владою в країні”.
Едвард Бернейс, батько поняття “PR”, “Пропаганда”.

“Das Bewusstsein kann nie etwas Andres sein als das bewusste Sein, und das Sein der Menschen ist ihr wirklicher Lebensprozeß.”
“Свідомість ніколи не може бути чимось іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їхнього життя.”
К.Маркс і Ф.Енгельс (Die deutsche Ideologie. Marx/Engels, Marx-Engels-Werke (MEW) 3, S. 26, 1846/1932)

1. Популяцію людських істот сучасної анатомії, тобто неоантропів (грец. νέος – новий і ἄνθρωπος – людина), що нині мешкають на планеті Земля, називають людьми. Одиничного представника людей називають людиною. Сукупність усіх людей як померлих раніше, так і тих, що нині живуть на планеті Земля, називають людством. Представниками людства, у широкому сенсі, є як усі люди, які нині живуть, так і Костянтин Ціолковський, і Нікола Тесла, і багато інших людей, які жили і творили на планеті Земля раніше.

2. Людська істота умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як обитель плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.

3. Особистості пізнають Всесвіт методом його прояву. Прояв – пізнавальний процес, під час якого інформація про стани якихось фрагментів Всесвіту пізнається Особистістю у вигляді відчуттів, а потім відображається нею у вигляді об’єктів, процесів або явищ, формуючи таким чином свою суб’єктивну картину Всесвіту (свою віртуальну реальність). У процесі пізнання неявні відомості (навь) про Всесвіт стають для Особистості людини явною інформацією (явью). Цей процес іменований проявом, оскільки дуже нагадує прояв зображення на фотоплівці або прояв зображення під час друку фотографій (його добре пам’ятають представники старшого покоління). Докладаючи все нових і нових зусиль для прояву фрагмента Всесвіту, Особистість людини пізнає суть того, що проявляється нею, дедалі детальніше.

4. Усе те, що входить до “складу” “вмісту” Всесвіту і визначає всі його властивості – являє собою “матеріальний” вміст. Відповідно, всі об’єкти, які суб’єкт здатний проявити – від початку матеріальні і являють собою виключно різні форми буття матерії, тому застосування термінів “матеріальний” і “нематеріальний” для опису об’єктів недоцільне, оскільки вносить плутанину в термінологію. Незважаючи на це, сучасні дослідники часто застосовують термін “матеріальний” для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі можлива, а термін “нематеріальний” – для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі неможлива.

5. «У Всесвіті існують тільки атоми і порожнеча. Природа не створила нічого білого, чорного, гіркого, солодкого, гучного або вологого. Є тільки особиста думка суб’єкта про пізнаваний об’єкт, яка ґрунтується виключно на його відчуттях…» Приблизно так стверджував ще Демокріт Абдерський (Δημόκριτος; бл. 460 до н. е., Абдери – бл. 370 до н. е.) – давньогрецький філософ, один із засновників матеріалістичної філософії.

6. Особистість людини формує свої відчуття за допомогою плоті людської істоти, а далі тлумачить (інтерпретує) їх як біле, червоне, гірке, солодке, гучне або вологе… 

7. Бажаючи щось пізнати, Особистість людини попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу поділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно зі щільністю матерії довкілля, що його оточує.

8.  Середовище – все те, що “оточує” людську істоту і має для неї значущість і сенс. Це простір, що володіє, з погляду суб’єкта, унікальними фізичними властивостями, який він проявляє у вигляді цілісної структури з чітко виявленою ним межею поділу з іншими середовищами.

9. Кожен об’єкт у Всесвіті від початку містить у собі відомості про себе, тобто все те, ґрунтуючись на чому, людина здатна характеризувати його. Абсолютно всі об’єкти у Всесвіті, від “елементарних частинок” і до найбільших зоряних скупчень, від бактерій і до людських істот, від усіляких випромінювань і до творінь рук людських, є носіями найрізноманітніших відомостей про їхнє походження, діяльність, еволюцію, “життєвий шлях”, поточний стан тощо в найдрібніших подробицях. Відомості є потенційним “джерелом інформації” і можуть багато чого розповісти для кожного, хто здатний ці відомості “проявити” і “прочитати”. Відомості не існують самі по собі, поза носіями їх не існує. За замовчуванням, відомості невідомі людині і не знані нею, але є потенційним “джерелом інформації” для неї. Відомості матеріальні, оскільки є невід’ємною частиною об’єктів, як виявлених суб’єктом фрагментів Всесвіту.

10. Особистість людини характеризує (описує, змальовує, кваліфікує, дає характеристику, виявляє характерні ознаки та особливості) об’єктів на основі виявлених нею відомостей. Характеризуючи об’єкти, людина виявляє й описує характерні ознаки та особливості пізнаваних об’єктів. А характеристика будь-чому дається, як правило, із застосуванням будь-яких фізичних параметрів, які використовуються в наукових дослідженнях на поточний момент часу. Такими фізичними параметрами можуть бути, наприклад, розміри і форма поверхні, температура, швидкість руху, вологість, хімічний склад тощо. Такими психологічними параметрами, наприклад, можуть бути темперамент, характер, стереотип поведінки, тип особистості, риси особистості, психічне і психологічне здоров’я особистості тощо.

Читати більше →

У рамках сучасної науки термін Душа не застосовується, оскільки вчені не здатні “побачити” Душу і, відповідно, виміряти будь-які її фізичні параметри.

Але людина здатна проявляти різні стани Душі, розглядаючи отримані результати з різних точок зору.

Для іменування різних аспектів Душі люди застосовують безліч термінів, найбільш часто вживаними з яких є Особистість, “Я”, Персона, сутнісне начало:

• Особистість – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що Душу істоти суб’єкт здатний проявити як систему соціально значущих стійких рис цієї істоти, тобто як сукупність її здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань, що сформовані Душею в процесі життєвого циклу істоти та заломлені через її особисті переживання та світогляд, через її ставлення до себе та до об’єктів Всесвіту;

• “Я” – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що якась плоть (одухотворений фрагмент матерії), усвідомила сама себе і перебуває в постійному контакті з навколишнім світом за допомогою свого сприйняття;

• Персона – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити факт значущості тієї соціальної ролі, яку відіграє Особистість у конкретному соціальному середовищі;

• Сутнісне начало – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що всіма ресурсами істоти керує Душа, яка організовує їхню взаємодію з іншими об’єктами Всесвіту.

• і т.і.

Кількість аспектів Душі нічим не обмежена і залежить виключно від здібностей суб’єкта.

Цей пост представляє собою уточнення і компіляцію матеріалів, які були опублікувані мною раніше.

Мені наснився сон:

Марсіанин випадково знайшов ровер К’юріосіті (англ. Curiosity), створений співробітниками компаній Boeing і Lockheed Martin, який рухався по поверхні Марса, і вирішив ретельно вивчити знайдений ним об’єкт.

Розібравши марсохід “до гвинта” і досконало вивчивши всі його складові частини, марсіанин зробив наступні висновки:

• об’єкт представляє собою автомат, який діє за строго визначеним алгоритмом, що зберігається всередині самого пристрою і дуже схожим на операційну систему за своїм функціоналом. Саме операційна система керує всіма ресурсами об’єкта.
• об’єкт вивчає планету Марс і постійно систематизує отримані в цьому процесі відомості, формуючи на цій основі свої знання і життєвий досвід, тобто свідомість. Об’єм систематизованих відомостей дуже малий, оскільки вони зберігаються на носіях обмеженого обсягу всередині об’єкта.
• об’єкт – гіпотетично, робот, якого можна порівняти за розвитком з малорозвиненим істотою…

Але після з’єднання всіх деталей разом, знайдений на поверхні планети об’єкт перетворюється в дуже розумне високорозвинене істота, яке має досить обширні знання і життєвий досвід, що не відповідало його внутрішній структурі і значно перевищувало теоретичні можливості компонентів, з яких складалося тіло об’єкта.

Марсіанин не міг зрозуміти, що у марсохода є керуюча сутність, яка здійснює багато функцій операційної системи, і марсоход є інструментом у руках керуючої сутності. У результаті, свідомість керуючої сутності на певний період часу стає свідомістю марсохода і представляє собою сукупність знань і життєвого досвіду багатьох високорозвинених істот. Модулі марсохода в такі моменти часу стають руками, ногами, очима, вухами, носом, мозком… фахівців з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA, які фізично знаходяться в Пасадені, Каліфорнія, США, на планеті Земля. А сам марсоход в такі моменти часу представляє собою ніщо інше, як уособлення цієї злагодженої команди фахівців. Варто підкреслити, що лише Операційна система постійно “присутня” у ровері, а всі інші об’єкти, такі як Створювачі, Адміністратори, Оператори і Користувачі могли як бути присутніми, так і відсутніми або просто періодично змінювати один одного.

Не догадуючись про суть того, що відбувається, при своєму взаємодії (спілкуванні) з ровером, марсіанин реально спілкувався з різними суб’єктами — з Творцями ровера, з Адміністраторами Центру управління, з Операторами ровера, з Користувачами ровера, або навіть з Операційною системою ровера…

Пізнаючи людину, тобто вивчаючи самих себе, люди дуже мало відрізняються від описаного вище марсіанина.

Після пробудження я задумався:

Людське існування можна уявити як об’єкт, який складається з двох взаємопов’язаних “частин” – унікального Тіла (проявленої суб’єктом “частини” плоті людини) та унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини). Сутність, яка керує всіма ресурсами людського існування та організує їх взаємодію з об’єктами Всесвіту, забезпечуючи при цьому стійке функціонування людини як єдиної цілісної системи, люди здавна називають Душею.

Душа, за замовчуванням, виражає через себе задуми Природи, але в деяких рідкісних випадках може виражати через себе задуми певної керуючої сутності, яка може виступати в ролі її оператора.

“Людська душа користується тілом як інструментом, і при цьому сама душа є інструментом бога; гідність будь-якого інструменту полягає в тому, що він виражає через себе задуми того, хто ним користується; але інструмент не може показати задум творця чистим і невинним, при передачі він незмінно додає щось від себе; так само і душа, користуючись тілом як інструментом, передає через нього розумові форми, але не в чистому вигляді, а додаючи до них щось від себе, і це “внесене” є не що інше, як її власний рух.” Плотін (205-270 н.е.), римський філософ, Трактат “Про Душу”.

• дивлячись за допомогою очей плоті;
• слухаючи звуки за допомогою вух плоті;
• відчуваючи запахи за допомогою носа плоті;
• відчуваючи смаки за допомогою рота плоті;
• створюючи нові об’єкти за допомогою рук плоті;
• пересуваючись по планеті Земля за допомогою ніг плоті;
• і т.і. 

Висновки:

1. Людина – це інструмент Душі, яка являє через себе людині задуми Природи або задуми свого оператора. Являє собою створений Природою об’єкт, який умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (виявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як оселю плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.

2. Людина – це “обличчя” (уособлення) її Душі.

3. Будь-яка плоть може бути обителлю для багатьох Істот (мікро- і макро- організмів) або Сутностей Всесвіту. Ці Істоти або Сутності можуть втілюватися в плоть і залишати її в будь-який момент часу.

4.Будь-яка плоть може служити уособленням для будь-якої Сутності, яка здатна взяти на себе повне управління плоттю шляхом часткового перехоплення функцій управління в Душі. У результаті такої взаємодії істота надає їм свою плоть для здійснення ними своєї діяльності у Всесвіті. Такі Сутності називають керуючими сутностями, оскільки вони виконують роль оператора Істоти. Сутність, що управляє, здатна “залишати” плоть (“розривати” зв’язок із нею) за своєю волею в будь-який момент часу.