Життєвий шлях Пророка як відображення обраного ним методу оприлюднення отриманих відомостей (пророцтв)

Posted on 12.06.202313.06.2023 by Mykola

(Фантазія) 🙂

Кожен, хто здатний безпосередньо спілкуватися з “невідомими розумними силами”, самостійно обирає свій шлях, що дає йому змогу найефективніше доносити одержувані в процесі такого спілкування відомості (пророцтва) до людей.. Наведу деякі приклади:

Едгар Кейсі (Edgar Cayce) обрав стезю “сплячого пророка”, оформлюючи пророцтва у формі стенографічно записаних відповідей на запитання, так званих “Читань”. Запитання і відповіді на них були найрізноманітніші, починаючи від діагнозів для хворих і закінчуючи інформацією про причини виникнення і загибелі цивілізацій на нашій планеті.
Вольф Мессінг (Wolf Messing) обрав стезю концертної діяльності, демонструючи в такий спосіб деякі свої здібності й переконуючи глядачів у тому, що це “естрадна телепатія”, яка заснована на “читанні м’язів”.
Нікола Тесла (Nikola Tesla) обрав стезю винахідника пристроїв, які здатні змінити напрямок розвитку людства. Сучасні вчені не можуть повторити багато з його експериментів донині. Нікола жив як відлюдник у готельних номерах, не залишивши жодних записів про деталі своїх серйозних експериментів. Більшість своїх пристроїв він налагоджував виключно шляхом проведення уявних експериментів.
Жуль Верн (Jules Verne), Герберт Веллс (Herbert George Wells), Олександр Бєляєв (Alexander Beliaev) обрали стезю письменників – авторів науково-фантастичних творів. Наукова фантастика дозволила їм спокійно формулювати багато ідей, які вони не могли опублікувати в іншому вигляді, не будучи звинуваченими прихильниками поточних наукових парадигм у некомпетентності, а можливо, навіть і в божевіллі… Саме тому в різних науково-популярних журналах можна знайти підписи під творами на кшталт – “Вчений, письменник-фантаст І.А.Єфремов“…
Роберто Орос ді Бартіні (Роберт Людвігович Бартіні, Roberto Oros di Bartini) обрав стезю авіаконструктора. Сергій Павлович Корольов називав Бартіні своїм учителем. Авіаконструктор О. К. Антонов називав Бартіні “найвидатнішою людиною в історії авіації”. Багато його технологічних ідей чекають своєї практичної перевірки та реалізації досі. Як згадував авіаконструктор М. А. Гур’янов, “Бартіні не був конструктором у загальноприйнятому сенсі. Він навіть найпростіший вузол не міг розрахувати. Говорив, що закінчив політехнічний інститут у Мілані – і не вмів креслити! Зате він був знайомий з неймовірною безліччю речей за межами спеціальності – література, архітектура, історія, – грав на роялі, займався живописом, володів безліччю мов… Його машини розраховували і креслили інші люди. Бартіні – бачив. Сяде, очі заплющить – минає година, інша, – потім бере олівець і малює. Малював він чудово!”
Костянтин Ціолковський (Konstantin Tsiolkovsky) обрав стезю шкільного вчителя, винахідника, письменника і філософа. Хоча варто зазначити, що в 1880-1890-ті роки Ціолковський опублікував кілька текстів, які зазвичай класифікуються як науково-фантастичні. Ще в 1887 році він написав велике оповідання “На Місяці”, повісті “Мрії про Землю і небо” (1895), “Поза Землею” (1916). Були й інші твори, наприклад рукопис 1894 року, неточно названий “Зміна відносної тяжкості на Землі” (перша публікація 1960). З моєї точки зору, це були не художні твори, а науково-популярна література, що давала змогу автору донести до масового читача уявлення про можливість космічних подорожей та описати всі явища, які з цим пов’язані: прискорення, перевантаження, невагомість, а також розглядати можливі проблеми реалізації задуманого, що потребують свого розв’язання в разі тривалих подорожей, – штучна гравітація, вироблення кисню рослинами, освітлення, обігрів, вирощування рослин і т. ін. Філософські ж роботи Ціолковського більш фантастичні, ніж усі його науково-фантастичні оповідання та повісті. У них великий провидець спробував за допомогою наукових методів змоделювати вчення про Світобудову і місце людини в ієрархії істот і сутностей ПриРоди.

Розповідаючи про свої потаємні ідеї Олександру Леонідовичу Чижевському, К.Е.Ціолковський каже: “Тільки не смійтеся і не відводьте мені місця за ґратами в будинку божевільних”. Навіть у деяких своїх рукописах Костянтин Едуардович на першому аркуші змушений був писати слово “Фантазія“, наявність якого давала йому змогу не звертати увагу на зауваження критиків. Як приклад – стаття “Піфагор”, де в простій формі описується, як стародавні люди могли визначити розміри планети Земля і визначити, що вона має форму кулі.

Сучасні Пророки також обирають свої методи донесення пророцтв до людей, які дають їм змогу бути посередниками між людьми і “невідомими розумними силами”.

Можу стверджувати, що людей, які здатні спілкуватися з “невідомими розумними силами”, як всесвітньо відомих, так і нікому не відомих, дуже багато:

Якщо люди з подібними здібностями відомі оточенню, то їх називають то відьмами, то чаклунами, то шаманами, то волхвами, то відунами, то медіумами, то жерцями, то екстрасенсами тощо.
Якщо ж люди не розповідають про свої здібності оточуючим, то вони сприймаються людьми звичайними винахідниками, лікарями, вчителями, продавцями, художниками, артистами, письменниками, психологами, двірниками… Боязнь ділитися з ким-небудь інформацією про наявність подібних здібностей ґрунтується на тому, що в разі розголосу інформації про це їм загрожує щонайменше втрата друзів і партнерів, а також поява висловлювань на їхню адресу на кшталт “він просто хворий”, “шиза косить наші лави”, “у нього щось із головою”, “він не від світу цього”, а щонайбільше – діагноз “шизофренія” та подальше лікування, основним завданням якого буде приведення їхнього стану до “нормального”, на думку лікарів-лікарів, стану.

Земляни намагаються стати міжпланетним видом, почавши експансію представників “сучасного людства” на інші планети “нашої” Сонячної системи – Місяць і Марс.

Але ж усі механізми ПриРоди функціонують за алгоритмами, що “саморозвиваються”, основне завдання яких – виживання всіх її “частин”… Люди – це теж її “частина”. У планах Природи передбачається тільки така діяльність усіх її “частин”, яка здатна приносити їй користь…

ПриРода автоматично регулює функціонування всіх своїх “частин” у такий спосіб, щоб спрямувати їхній розвиток у потрібному для себе напрямі та обмежити діяльність усіх її “частин”, які здатні завдати їй якоїсь шкоди…

Популяція істот, більша частина якої не розуміє свого глибинного зв’язку з ПриРодою, не розуміє свого місця у СвітоБудунку, яка деградувала до такої міри, що вже почала шкодити їй, ПриРоді не потрібна…

ПриРода ще не прийняла рішення, чи дозволити сучасному людству взагалі існувати далі, а не те, щоб стати міжпланетним видом…

Сучасне людство сьогодні проходить іспит. Якщо іспит не буде складено, то його спіткає така сама доля, що й багато “інших цивілізацій” (атланти, толтеки…), які існували на планеті Земля раніше і припинили своє існування, так і не усвідомивши своє істинне місце в суворій ієрархії істот і сутностей Всесвіту, так і не наблизившись до розуміння принципів функціонування алгоритмів ПриРоди……. Усі вони “канули в Лєту“.

P.S.

Люди, здатні спілкуватися з “невідомими розумними силами” дуже рідко мають реальних друзів, тому що легко визначають нещирість або брехню співрозмовників, а також “читають” їхні приховані наміри.

Люди, здатні спілкуватися з “невідомими розумними силами”, також дуже важко контактують із собі подібними, тому що ПриРода сьогодні рідко схвалює подібні дії… Саме таким чином вона оберігає цих людей від зазіхань нерозумних істот, які їх оточують… Не вірите? Прочитайте статтю “Чи потрібен Месія для сучасної влади?“

Що ж вам робити, якщо ви вважаєте, що здатні спілкуватися і спілкуєтеся з “невідомими розумними силами”?

Прийміть із вдячністю цей дар від ПриРоди і перестаньте хвилюватися з цього приводу.
У жодному разі не відмовляйтеся від цього Дару ПриРоди і не боріться з ним. ПриРоді видніше…
Знайдіть свій метод донесення пророцтв до людей, які вас оточують, і спокійно крокуйте своїм життям, тобто йдіть своїм життєвим шляхом.

Пророк як посередник між “невідомими розумними силами” і людьми

Posted on 22.05.202322.05.2023 by Mykola

У сучасному світі пророками називають багатьох людей, якщо передбачені ними події часто збуваються. Але лікарів, які визначають стать майбутньої дитини шляхом використання приладу ультразвукової діагностики, пророками чомусь не називають.

Глибинний сенс поняття “пророк” забутий людьми сьогодні. Спробую заповнити цю прогалину.

Пророк – суб’єкт, який контактує з “невідомими розумними силами” (ПриРодою, Богами, божественними сутностями) і слугує цим силам як посередник між ними та людством, доносячи їхню волю до людей у формі пророцтв, пояснюючи в такий спосіб причину настання тих чи інших подій, які приховані від більшості людей.

Адже не дарма в народі кажуть: “Пророк – той, хто оприлюднює волю Богів…”

За всю історію сучасного людства таких людей було досить багато. Як приклад одного з пророків наведу Костянтина Едуардовича Ціолковського.

Костянтин Едуардович Ціолковський відомий у всьому світі як основоположник сучасної космонавтики, який розробив теорію ракетобудування. Але є й інший, маловідомий Ціолковський, який змоделював за допомогою наукових методів вчення про Світоустрій і місце людини в ньому. Ці твори Ціолковського маловідомі. Деякі з його пророцтв ще не збулися і залишаються незрозумілими представниками сучасної науки й досі.

Костянтин Ціолковський спробував зазирнути в такі далекі історичні періоди розвитку Світобудови, які “розуму людському незбагненні”…. і спробував описати ці періоди простою людською мовою. Читачам сьогодні доступні його статті: “Невідомі розумні сили”, “Монізм Всесвіту”, “Блукання атомів” і багато інших.

“Взагалі-то Ціолковський перебував у постійному контакті з невідомими розумними силами Всесвіту. Письменник Віктор Шкловський, який кілька разів зустрічався зі знаменитим старцем і спеціально для цього приїжджав до Калуги, записав по гарячих слідах таку розмову:

“Ціолковський мене запитав:

– Ви розмовляєте з ангелами?

– Ні, – відповів я тихо…

– За будовою голови могли б розмовляти.

– А ви? – запитав я.

– Я постійно розмовляю.

Я не злякався, зрозумівши, що ангел – натхнення.

– Вони постійно не погоджуються… важкий характер у фактів, йдуть, не договоривши”.”’

(З бесіди письменника Віктора Шкловського з Костянтином Едуардовичем Ціолковським, 1935 рік)

“…Письменник Шкловський (який мав, нагадаємо, непропорційно великий і голений наголо “марсіанський” череп) не злякався одкровень старця. Інших брало острах. Дехто взагалі знизував плечима: чудить, мовляв, дід – час до психіатра звертатися. А те, що він там ще й понаписував, – так це взагалі краще заховати подалі. Ціолковський же вважав ангелів лише вищими розумними істотами, більш досконалими, ніж люди. Згідно з його концепцією, люди в майбутньому і в результаті космоантропогенної еволюції якраз і мають перетворитися на ангелів. “Людина теж перетвориться, – писав він на початку XX століття, – і старої, грішної людини, шкуродерки і вбивці, вже не буде на землі. Буде її нащадок досконалий ангелоподібний…”

Валерій Дьомін, “Ціолковський”, Серія “Життя чудових людей”

Костянтин Ціолковський припустив, що разом із людьми мешкають істоти і сутності інших світів, просто їхні тіла створені з менш щільної матерії, поки що невідомої нам, і вони невидимі нами, але їхня могутність дуже велика, оскільки період їхньої еволюції може набагато перевищувати еволюцію людських істот, а можливо, і вік нашого Всесвіту…

Представники сучасної науки, які контактують із невідомими більшості людей “розумними силами”, бояться навіть згадувати про цю свою здатність. А в академічній науці на дослідження в цьому напрямку вже багато сотень років накладено “табу”. За свавілля дослідникам погрожують забороною на публікації в наукових журналах, закриттям доступу до грантів, звільненням тощо. Таких дослідників (у разі їх виявлення) люди, які їх оточують, бажають привести в схожий з ними, так званий, “нормальний” стан. Тому багато хто з них вибрав як слоган свого життєвого шляху – “мовчання – золото”… Інакше нічого путнього їм чекати не доводиться, –

Сьогодні таких людей не спалюють на вогнищах, не топлять у воді і не відрубують голови, як це робили всього кілька століть тому, але в принципі нічого не змінилося…

Сучасним дослідникам потрібно брати на себе відповідальність і не шукати мешканців інших планет, які живуть у Всесвіті за багато мільйонів світлових років від нас, а шукати мешканців інших світів, які вже давно живуть тут, поруч з нами… З моєї точки зору, для цього вже є всі необхідні передумови, включно з фахівцями і приладовою базою, що дозволяє розпочати суто наукові дослідження в цьому напрямі…

Матерія, матеріали та тканини Світобудови як субстрат всього сущого

Posted on 05.05.202305.05.2023 by Mykola

“…у кожного з вас свій досвід, свої втілення. Те, що є доказом для одного… не буде доказом для іншого”. Едгар Кейсі (англ. Edgar Cayce) “Читання” (5753-2)

Що таке “Космос” або “Світобудова”?

Космос або Світобудова (у найширшому сенсі) – умовне найменування всього того, що існує.

Що таке “Всесвіт”?

Всесвіт – усе те, що потенційно доступне людським істотам для пізнання.

“Всесвіт – поняття, що означає все, що перебуває в межах доступності оптичних або радіотелескопів, а не те, до чого “дописалися” пустотливі або скажені математики.” (Віктор-Альфред Вейник)

Сучасні дослідники під поняттям Всесвіт зазвичай мають на увазі все те, що утворилося після того, як стався Великий вибух (Big Bang, Великий Бац, Великий Бах) і продовжує утворюватися й донині.

Що таке “матерія”?

Матерія (у найширшому розумінні) – філософська категорія, що узагальнює найменування всього того, що входить до “складу” (“вмісту”) Космосу і визначає всі його властивості. Слово матерія в слов’янських мовах здавна було синонімом слова тканина, а тканина Космосу слугує основою для виробництва тканих матеріалів.

Як сказав Костянтин Ціолковський у статті “Моя філософія” 1932 року – “Всесвіт складається з єдиної сутності, яку я називаю матерією. Це є єдність, або монізм.”

Що таке “матеріал”?

Матеріал – субстрат конкретної форми буття матерії, елементи якого використовуються Природою (Творцями, Творцями…) для створення (творення) тіл (Плотей) об’єктів.

Хто такі “Творці” або “Творці”?

Творець (Творець) – суб’єкт, здатний втілити свої думки та ідеї в доступну йому матерію і здійснює цю діяльність.

Кожен об’єкт у Світі (у найширшому сенсі) хтось створив.

Більшість об’єктів у Світі створили не люди, а “хтось” інший. Людські істоти являють собою також результат чиєїсь іншої діяльності. Цього “вигадника-винахідника” кожна людина називає по-своєму: хто ПриРодою, хто – СвітоТворчістю, хто – Всесвітом, хто – Творцем, хто – Творцем, хто – Богом, хто – Аллахом, хто – Верховним, хто – панпсихізмом, або як завгодно інакше, якщо ця назва не суперечить світогляду цієї людини. Тобто віряни – по-своєму, атеїсти – по-своєму, філософи – по-своєму…

За своєю суттю, для створеного (створеного) об’єкта його Творець (Творець) представляє собою користувача (оператора) з правами адміністратора.

“У того Бога, що літає на хмарах, я, звичайно ж, не вірю. Але я вірю в розумність Природи. Мабуть – це і є Бог!” Борис Васильович Болотов

Чи існує у Світобудові щось “нематеріальне”?

Ні. Усе, що входить до “складу” “вмісту” Світобудови і визначає всі її властивості – являє собою “матеріальний” вміст.

“Нематеріальний” – помилкове найменування будь-яких об’єктів, тіла яких побудовані на основі елементів, відмінних від відомої нам речовини.

Застосування терміна “нематеріальний” від початку хибне, оскільки все суще у Світі (у найширшому розумінні) – це і є матерія і побудоване на її основі. Тому вживання (написання) цього терміна завжди необхідно укладати в лапки.

Зазвичай терміном “нематеріальний” зазвичай позначають об’єкти духовного світу або інших світів Світобудови, які людська істота не може проявити (відчути).

Що таке “програмована матерія”?

Матерія програмована – вид матерії, яка може змінювати свої фізичні властивості (форму, щільність, структуру, оптичні властивості тощо) програмованим чином, тобто має внутрішньо притаманну здатність виконувати оброблення інформації.

Гіпотетично, вся матерія є програмованою. Усе виглядає приблизно так, як і в комп’ютерному світі. Є прості гаджети, а є складні гаджети. Відповідно, є прості мови програмування, а є складні мови програмування.

Гіпотетично, відмітною особливістю найскладнішої програмованої матерії, яка відома людям сьогодні, є наявність у ній програмованих модулів на кшталт ДНК або РНК.

Відповідно, Плоті людських істот мають свою операційну систему, іменовану Душею, яку її Творці можуть змінювати за своїм бажанням, застосовуючи для цих цілей конкретну мову програмування.

Читати більше →

“Відомості” vs “Дані” vs “Інформація” vs “Свідомість”. Походження термінів та їх тлумачення

Posted on 12.04.202330.04.2023 by Mykola

Відсутність до теперішнього часу єдиних тлумачень таких термінів як відомості, дані, інформація та свідомість почала негативно позначатися на розвитку сучасної науки і техніки. Особливо сильно це проявилося в дискусіях на тему “Володіє чи не володіє chatGPT свідомістю?”.

Я вирішив заповнити цю прогалину.

Частина 1. Відомості

Абсолютно всі об’єкти, процеси і явища у Всесвіті, від “елементарних частинок” і до найбільших зоряних скупчень, від бактерій і до людських істот, від усіляких випромінювань і до творінь рук людських, є носіями найрізноманітніших відомостей про їхнє походження, діяльність, еволюцію, “життєвий шлях”, поточний стан і т.п. у найдрібніших подробицях. Відомості є потенційним “джерелом інформації” і можуть багато чого розповісти кожному, хто здатний ці відомості “проявити” і “прочитати”.

Приклад #1: Світло, що прийшло до нас від далекої зірки, є цінним джерелом інформації для астрономів і може допомогти розкрити багато загадок, пов’язаних із природою та походженням Всесвіту. Аналіз спектра світла може дати інформацію про відстань до зірки та швидкість її руху, а також про склад газів у галактиці. Виявлення в спектрі світла хімічних елементів, які можуть бути пов’язані з життям, може вказувати на наявність життя на планетах, що перебувають у системі цієї зірки. Це світло може розповісти про саму зірку, її вік, розмір, температуру і склад. Зміни в яскравості зірки можуть вказувати на наявність планет, що проходять перед нею…

Приклад #2: Картина художника, написана багато століть тому, може розповісти дослідникам багато цікавого про культуру та історію того часу, в якому її було створено. Вона може містити відомості про соціальне, економічне та політичне життя того часу. Демонструвати стиль життя, моду, уклад суспільства і навіть звичаї тих, хто був зображений на ній. Картина може також показувати архітектуру, ландшафт і технологічні досягнення того часу. Інтерес для дослідників представляють також розмір картини, вид фарб, хімічний склад фарб, матеріал полотна, підпис автора на картині тощо.

Приклад #3: Рукописний лист може надати найрізноманітніші відомості для різних суб’єктів: для адресата – свій зміст; для графолога – почерк, який містить відомості про автора листа; для криміналіста – відбитки пальців на листі, склад чорнила та папір, на якому написаний лист; тощо.

Але… У процесі пізнання одні суб’єкти можуть “прочитати” ті чи інші відомості, а інші не можуть через будь-яку причину (відсутність відповідної освіти, відсутність необхідних знань і досвіду, відсутність бажання пізнавати що-небудь, наявність збоїв у функціонуванні тіла і його рецепторів тощо). Саме тому люди, як правило, іменують словосполученням “джерело інформації” тільки ті носії, з тіла яких вони здатні “прочитати” відомості, які вони “несуть” на собі.

Приклад #4: Якщо дослідник племені мумба-юмба не знає його мови, то він не зрозуміє жодного їхнього слова і не “уловить” жодного сенсу в їхній мові. Все вимовлене представниками племені буде для нього представляти просто шум.

Приклад #5: Один суб’єкт (мисливець) здатний “читати” сліди звірів, інший (орнітолог) здатний “читати” голоси птахів, третій (програміст) здатний “читати” код програми на відомій йому мові програмування, четвертий (перекладач) здатний “читати” тексти різними мовами світу, п’ятий (радіоінженер) здатний “читати” сигнали, які надходять від радіостанцій до радіоприймача за допомогою приладів, які спеціально створені людьми для цих цілей…. але ж багато людей навіть уявлення не мають про саму можливість “прочитання” цих відомостей…

Відповідно, можна стверджувати, що:

Відомості – все те, ґрунтуючись на чому, суб’єкт здатний характеризувати що-небудь.
Відомості не існують самі по собі, поза носіями їх не існує!
Відомості, за замовчуванням, невідомі суб’єкту і не знані ним, але є потенційним “джерелом інформації” для нього.
Відомості – невід’ємна частина будь-яких об’єктів Всесвіту, які суб’єкт здатний сприйняти в якості джерела інформації.
Творцями відомостей є Творці об’єктів або процесів: Природа, Істоти, а також створені людьми пристрої.
Носій – умовне найменування об’єкта, з тіла якого суб’єкт здатний проявити (“зчитати”) відомості, які об’єкт “несе на собі” шляхом використання будь-яких фізичних ефектів.
Носій відомостей – умовне найменування носія, що “несе” відомості, які, за замовчуванням, невідомі суб’єкту і не знані ним, але є потенційним “джерелом інформації” для нього.
Носій інформації – умовне найменування носія, що “несе” інформацію, яка створена суб’єктом.
Характеризувати (описувати, змальовувати, кваліфікувати, давати характеристику…) – виявляти й описувати характерні ознаки та особливості будь-чого або кого-небудь.

Характеристику будь-чому дають, як правило, із застосуванням будь-яких параметрів, які використовуються в наукових дослідженнях на поточний момент часу. Такими фізичними параметрами можуть бути, наприклад, розміри і форма поверхні, температура, швидкість руху, вологість, хімічний склад тощо. Такими психологічними параметрами, наприклад, можуть бути темперамент, характер, стереотип поведінки, тип особистості, риси особистості, психічне і психологічне здоров’я особистості тощо.

Читати більше →

Що таке “інформація”?

Posted on 08.04.202314.04.2023 by Mykola

Книги, що стоять на бібліотечних полицях або полицях книжкових магазинів, сповнені найрізноманітніших відомостей, але для людей, які раніше їх не читали, вони являють собою тільки потенційне “джерело інформації“. Ці відомості, які “несуть” у собі ці книги, здебільшого невідомі майбутнім читачам. Книга, яку людина не прочитала, нічого нового принести для неї не може і не може збільшити її знання, хоча носієм відомостей вона як була, так і залишиться доти, доки не зотліє папір – носій цих відомостей…

Варто зазначити, що відомості з’явилися в книжках не випадково, а внаслідок процесу творення (створення) цих книжок якимось суб’єктом, якого ми умовно називаємо Творцем. У книги творців досить багато. До цієї категорії можна віднести всіх, хто брав участь у її створенні – це і письменник, і коректор, і художник, і оформлювач, і навіть усі ті, хто здійснив друк цієї книги в друкарні…

Так само у кожного об’єкта у Всесвіті існують свої Творці. Як приклад: для об’єкта “галактика” роль Творця належить Природі; для об’єкта “код програми” роль Творця може належати не тільки людині-програмістові, а й обчислювальній системі з елементами штучного інтелекту…

Книга являє собою носій відомостей (відомостей), які вже відомі комусь. А відомості, самі по собі, не є формою знання. Щоб отримати знання, суб’єкту необхідно інтерпретувати відомості й усвідомити їх. Відомості, що “переносяться” книжками, можуть стати відомі для їхніх читачів тільки після докладання ними зусиль (особистої енергії) для прочитання цих книжок та обмірковування прочитаного. У процесі читання книжок читач може виявити якусь новизну для себе і створити (виробити) на її основі інформацію, яка стане частиною його знань.

Процес інтерпретації дає змогу суб’єкту:

“прочитати” відомості;
виявити сенс у контенті відомостей;
створити інформацію в разі, якщо відомості “несуть” новизну для суб’єкта;
“розширити” свої знання і свою свідомість.

Суб’єкт, як правило, надає створеній ним інформації конкретної форми, тобто формалізує її. Як приклад – стаття, нарис, розповідь, міф, билина, оповідь, казка, притча, анекдот, приказка, образ, код, алгоритм, відеофільм…, можуть бути різними формами (формалізацією) однієї й тієї самої інформації …., яку можна розмістити на будь-яких носіях (папір, CD, DVD, веб-сторінки в мережі, і т. п.)… Тому термін інформація можна трактувати як “ін-формація”, тобто процес надання форми (in-formatio), а термін “носій інформації” можна трактувати як умовне найменування об’єкта, який “несе” на собі інформацію, створену суб’єктом.

У результаті завершення процесу формалізації вся інформація, “народжена” (вироблена) одним суб’єктом, стає відомостями (джерелом інформації) для всіх інших суб’єктів, тому що являє собою те, що невідомо їм.

Інформація – продукт, створюваний (вироблений, народжуваний, формований) усередині суб’єкта в процесі його діяльності, що являє собою усвідомлені та інтерпретовані суб’єктом відомості про навколишній світ, заломлені через його знання і життєвий досвід. Тобто, за своєю суттю, інформація є контентом чиєїсь думки, яка зафіксована на якомусь носії.

Інформація (від лат. informātiō “уявлення, поняття про що-небудь” та informare “надавати вигляду, форми; мислити, уявляти”) – відомості, незалежно від форми їхнього представлення, що їх сприймає суб’єкт, усвідомлює та інтерпретує.

Основна відмінність інформації від відомостей полягає в такому:

Відомості – сукупність відань (відомостей), які відомі комусь, тобто являють собою контент чиєїсь думки, записаний на якийсь носій.
Інформація – сукупність відань (відомостей), які відомі суб’єкту, тобто являють собою контент думки суб’єкта, записаний на якийсь носій.

Читати більше →