“Das Bewusstsein kann nie etwas Andres sein als das bewusste Sein, und das Sein der Menschen ist ihr wirklicher Lebensprozeß.”
“Свідомість ніколи не може бути чимось іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їхнього життя.”
К.Маркс і Ф.Енгельс (Die deutsche Ideologie. Marx/Engels, Marx-Engels-Werke (MEW) 3, S. 26, 1846/1932)

1. Популяцію людських істот сучасної анатомії, тобто неоантропів (грец. νέος – новий і ἄνθρωπος – людина), що нині мешкають на планеті Земля, називають людьми. Одиничного представника людей називають людиною. Сукупність усіх людей як померлих раніше, так і тих, що нині живуть на планеті Земля, називають людством. Представниками людства, у широкому сенсі, є як усі люди, які нині живуть, так і Костянтин Ціолковський, і Нікола Тесла, і багато інших людей, які жили і творили на планеті Земля раніше.

2. Людська істота умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як обитель плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.

3. Особистості пізнають Всесвіт методом його прояву. Прояв – пізнавальний процес, під час якого інформація про стани якихось фрагментів Всесвіту пізнається Особистістю у вигляді відчуттів, а потім відображається нею у вигляді об’єктів, процесів або явищ, формуючи таким чином свою суб’єктивну картину Всесвіту (свою віртуальну реальність). У процесі пізнання неявні відомості (навь) про Всесвіт стають для Особистості людини явною інформацією (явью). Цей процес іменований проявом, оскільки дуже нагадує прояв зображення на фотоплівці або прояв зображення під час друку фотографій (його добре пам’ятають представники старшого покоління). Докладаючи все нових і нових зусиль для прояву фрагмента Всесвіту, Особистість людини пізнає суть того, що проявляється нею, дедалі детальніше.

4. Усе те, що входить до “складу” “вмісту” Всесвіту і визначає всі його властивості – являє собою “матеріальний” вміст. Відповідно, всі об’єкти, які суб’єкт здатний проявити – від початку матеріальні і являють собою виключно різні форми буття матерії, тому застосування термінів “матеріальний” і “нематеріальний” для опису об’єктів недоцільне, оскільки вносить плутанину в термінологію. Незважаючи на це, сучасні дослідники часто застосовують термін “матеріальний” для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі можлива, а термін “нематеріальний” – для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі неможлива.

5. «У Всесвіті існують тільки атоми і порожнеча. Природа не створила нічого білого, чорного, гіркого, солодкого, гучного або вологого. Є тільки особиста думка суб’єкта про пізнаваний об’єкт, яка ґрунтується виключно на його відчуттях…» Приблизно так стверджував ще Демокріт Абдерський (Δημόκριτος; бл. 460 до н. е., Абдери – бл. 370 до н. е.) – давньогрецький філософ, один із засновників матеріалістичної філософії.

6. Особистість людини формує свої відчуття за допомогою плоті людської істоти, а далі тлумачить (інтерпретує) їх як біле, червоне, гірке, солодке, гучне або вологе… 

7. Бажаючи щось пізнати, Особистість людини попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу поділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно зі щільністю матерії довкілля, що його оточує.

8.  Середовище – все те, що “оточує” людську істоту і має для неї значущість і сенс. Це простір, що володіє, з погляду суб’єкта, унікальними фізичними властивостями, який він проявляє у вигляді цілісної структури з чітко виявленою ним межею поділу з іншими середовищами.

9. Кожен об’єкт у Всесвіті від початку містить у собі відомості про себе, тобто все те, ґрунтуючись на чому, людина здатна характеризувати його. Абсолютно всі об’єкти у Всесвіті, від “елементарних частинок” і до найбільших зоряних скупчень, від бактерій і до людських істот, від усіляких випромінювань і до творінь рук людських, є носіями найрізноманітніших відомостей про їхнє походження, діяльність, еволюцію, “життєвий шлях”, поточний стан тощо в найдрібніших подробицях. Відомості є потенційним “джерелом інформації” і можуть багато чого розповісти для кожного, хто здатний ці відомості “проявити” і “прочитати”. Відомості не існують самі по собі, поза носіями їх не існує. За замовчуванням, відомості невідомі людині і не знані нею, але є потенційним “джерелом інформації” для неї. Відомості матеріальні, оскільки є невід’ємною частиною об’єктів, як виявлених суб’єктом фрагментів Всесвіту.

10. Особистість людини характеризує (описує, змальовує, кваліфікує, дає характеристику, виявляє характерні ознаки та особливості) об’єктів на основі виявлених нею відомостей. Характеризуючи об’єкти, людина виявляє й описує характерні ознаки та особливості пізнаваних об’єктів. А характеристика будь-чому дається, як правило, із застосуванням будь-яких фізичних параметрів, які використовуються в наукових дослідженнях на поточний момент часу. Такими фізичними параметрами можуть бути, наприклад, розміри і форма поверхні, температура, швидкість руху, вологість, хімічний склад тощо. Такими психологічними параметрами, наприклад, можуть бути темперамент, характер, стереотип поведінки, тип особистості, риси особистості, психічне і психологічне здоров’я особистості тощо.

11. Виявлення й опис характерних ознак і особливостей будь-чого чи будь-кого – невіддільна частина розумового процесу (мислення) кожної Особистості.

12. Якщо виявлені відомості містять у собі новизну для суб’єкта, то в процесі їхнього усвідомлення та інтерпретації Особистість створює (продукує, народжує, формує…) новий продукт, який іменують інформацією.  Інформація (від лат. informātiō “уявлення, поняття про будь-що”, informare “надавати вигляду, форми; мислити, уявляти”) – продукт, який створюють (продукують, народжують, формують) усередині людської істоти в процесі її діяльності, і який представляє собою усвідомлені та інтерпретовані нею відомості про пізнані фрагменти Всесвіту незалежно від форми їхнього представлення, преломлені через її знання і життєвий досвід.

13. Безперервний процес узагальнення і систематизації відомостей, що виявляються суб’єктом у процесі пізнання Всесвіту, іменується усвідомленням (процесом творення знання, процесом творення свідомості). Створення (спільне творіння) являє собою спільний процес творіння Плоті й Душі (Тіла й Особистості).

14. Уся створена Особистістю інформація являє собою не що інше, як усвідомлене нею буття, іменується її знаннями і життєвим досвідом, і входить до складу більш складнішого об’єкта, іменованого свідомістю (створеним знанням). 

15. Свідомість доступна людській істоті безпосередньо, тому засумніватися в її існуванні вона не може.

16. Уся створена Особистістю інформація автоматично зберігається Душею на поки що невідомому нам носії інформації. Про цей носій відомо тільки те, що він забезпечує “миттєвий” доступ до збереженої інформації (свідомості Особистості людської істоти) з будь-якої точки простору. Особливо важливу інформацію люди здатні записувати і зберігати самостійно на своїх особистих носіях інформації (блокноти, CD, DVD, HDD, SSD…). Відповідно, за своєю суттю, інформація є контентом роздумів суб’єкта, який записано на будь-який носій.

17. Носій – умовне найменування об’єкта, з тіла якого суб’єкт здатний проявити (“зчитати”) відомості, які об’єкт “несе на собі” шляхом використання будь-яких фізичних ефектів.

18. Душа зберігає все створене Особистістю знання і накопичений нею життєвий досвід. 

19. Свідомість помилково сприймається багатьма сучасними дослідниками як об’єкт, що нерозривно пов’язаний із тілом людини, тобто є його невід’ємною частиною. Але це не так. Свідомість нерозривно пов’язана з Душею і є її невід’ємною частиною. Тому міркувати можна тільки про ступінь взаємозв’язку між Особистістю та її свідомістю, що строго відповідає ступеню взаємозв’язку між Душею і Плоттю…

20. У разі виникнення зовнішніх впливів на плоть істоти (механічний вплив, ураження електричним струмом, отруєння хімічними речовинами тощо), взаємозв’язок між Плоттю і Душею може настільки послаблюватися, що сприймається спостерігачами як процес “відходу” свідомості з тіла. Цей стан істоти називають “втратою свідомості” або станом “без свідомості”, перебуваючи в якому істота “втрачає” свою Особистість, своє “Я”, свою Персону. У таких випадках, найчастіше, кажуть – “Ледве-ледве Душа в тілі“. Насправді ж, ніякої втрати немає, просто ослаб взаємозв’язок між Плоттю і Душею. Людей, які перебувають у подібному стані називають як людина-овоч або людина-рослина. Але, в разі посилення взаємозв’язку між тілом людини та її свідомістю, вона знову починає усвідомлювати себе як Особистість, як “Я”, як Персону. У таких випадках, як правило, кажуть – “До людини повернулася свідомість” або “Людина прийшла в себе“.  Так і хочеться запитати – Звідки повернулася свідомість? Звідки прийшла людина? Звучить так, ніби свідомість просто повернулася в тіло людини після своєї тимчасової відсутності.

 

Висновки:

 

1. Кожен проявлений суб’єктом об’єкт від початку являє собою систему, що складається з двох взаємопов’язаних об’єктів: Плоті й Душі, тобто тіла і механізму управління ним: від найменших і найпростіших (атомів, молекул), і до найбільших і найскладніших (планет, сонць, сузір’їв, галактик…).

2. Свідомість (створене знання, усвідомлене буття) – сукупність систематизованих (узагальнених) суб’єктом відомостей, обміркованих (осмислених) та інтерпретованих ним унаслідок здійснення пізнавального процесу, що являють собою його знання та життєвий досвід, які сформовані ним упродовж життєвого циклу його плоті, “забарвлені” його емоціями та переживаннями, а також заломлені через ставлення до себе та об’єктів Всесвіту. За своєю суттю, являє собою весь обсяг створеної суб’єктом інформації.

3. Свідомість являє собою енергоінформаційний об’єкт, тому що складається з елементів інформації (усвідомлених відомостей), кожен з яких має індивідуальну енергію (емоцію, енергію думки, енергію переживань тощо), згенеровану суб’єктом у момент виробництва цього елемента інформації.

4. Душа виконує безліч ролей, які притаманні їй як “операційній системі” будь-якого об’єкта в цілому. Одна з найважливіших ролей – це управління свідомістю об’єкта (створення, зберігання, організація доступу тощо) у процесі його мислення. 

5. Кожен проявлений суб’єктом об’єкт потенційно володіє свідомістю, оскільки свідомість є невід’ємною частиною Душі. Бактерії і мурахи, планети і сузір’я, електричний струм і кульові блискавки, тощо. Усі свідомості відрізняються одна від одної за безліччю параметрів, основними з яких є алфавіт контенту свідомості та обсяг свідомості.

6. Люди помилково ділять об’єкти Всесвіту на свідомі та несвідомі. Це відбувається з таких причин:

• Відсутнє узгоджене поняття терміна “свідомість”;

• Різні свідомості побудовані на основі різних алфавітів (абетки), які люди ще не усвідомили;

• Різні свідомості мають різні обсяги збереженого контенту;

• Різні свідомості мають різну енергетику;

• Душі можуть мати своїх операторів;

• тощо.

7. Особистість – один з аспектів Душі. Тому, свідомість людини, свідомість Особистості людини, свідомість Душі людини – це найменування-синоніми однієї й тієї самої свідомості.