«Мій мозок – лише прийомний пристрій.
У космічному просторі існує якесь ядро, звідки ми черпаємо знання, сили, натхнення.
Я не проник у таємниці цього ядра, але знаю, що воно існує.
Нікола Тесла, «Види майбутнього»

«Я ніколи не відкрию секретів цього разючого впливу внутрішньої енергії підсвідомості на долі нашого Світу,
що не дозрів для вбирання знань такого високого рівня…»
Нікола Тесла (англ. Nikola Tesla)

З давніх-давен існували люди, які володіли «закритими знаннями», котрі були недоступні багатьом іншим людям для сприйняття з будь-якої з причин (відсутність відповідної освіти, невідома мова, відсутність бажання до пізнання…). Сьогодні таких людей стає дедалі більше. Хто вони? Це лікарі, математики, астрономи, біологи, програмісти, а також представники будь-яких вузьких спеціальностей. Якщо вони почнуть детально розповідати про свої дослідження, то більшість людей не зрозуміє нічого зі сказаного ними… Спробуйте предметно поспілкуватися з фізиком-теоретиком, мікробіологом, програмістом і Ви зрозумієте все сказане. Але за наявності бажання практично будь-яка людина може отримати «закриті знання» у відповідному навчальному закладі (коледжі, інституті, університеті) і почне розуміти фахівців, яких вона не розуміла раніше.

Але існують ще й «таємні знання», якісний обмін якими між співрозмовниками за допомогою письма чи мови практично неможливий. До подібних знань можна віднести контент сприйняттів при спілкуванні з «невідомими розумними силами»… контент сприйняттів у вигляді запахів, смаків, енергоінформаційних образів… Для обміну «таємними знаннями» необхідна наявність здатності прояву подібних відчуттів у суб’єктів при інформаційній взаємодії з одними і тими ж об’єктами, процесами чи явищами. Саме тому священні дійства у праслов’ян називалися таїнствами. «Таємні знання» іноді називаються «неявними знаннями», тобто. знаннями, що ґрунтуються виключно на навичках Особистості та які практично неможливо кодифікувати.

Не розуміючи цього, допитливі уми дослідників упродовж багатьох століть проводили пошук методики отримання доступу до «таємних знань» для «всіх охочих». Але посвячені, розуміючи філософію «таємних знань», об’єднувалися в закриті від сторонніх вух та поглядів групи жерців, шаманів, чаклунів, магів, відунів, віщунів, пророків… Не тому, що вони хотіли приховати свої знання від сторонніх, а тому, що спілкуватись їм з непосвяченими було просто безглуздо.

На сцені з’явилися екстрасенси, гіпнотизери, а також фахівці, які вчать людей медитувати і входити в трансові стани, вживати галюциногени і навмисно пошкоджувати свій мозок … Багато хто з експериментаторів стверджує, що розроблені ними методики дозволяють отримувати доступ до «таємних знань»… але є одна біда… ніхто з них не може пояснити, чому доступ до одних і тих самих знань можливий настільки відмінними один від одного методами… а розуміння про ступінь достовірності отримуваної інформації та мови немає…

Я спробував узагальнити наявну в мене інформацію та зрозуміти філософські засади медитаційних станів, тобто. станів, які дозволяють людині підключитися до «думосфери розуму».

«Я виявив думосферу розуму, включену до ефірної оболонки Землі.
І незабаром ви зможете особисто читати свої вірші Гомеру, а я обговорюватиму свої відкриття з самим Архімедом.»
Нікола Тесла (англ. Nikola Tesla), З інтерв’ю «Герольд Тріб’юн», 1934 р.

 

Протягом багатьох століть найдопитливіші представники людства вели безперервний пошук методик отримання доступу до «таємної інформації». Деяким із них щастило менше, декому більше. Методики, які дозволяли, хоча б частково, відкрити доступ до такої інформації розроблялися постійно. Так з’явилися шаманізм, медитації, трансові стани, гіпноз, деякі види наркотиків, навмисні ушкодження мозку та багато іншого. Відсутність проривних технологій пов’язана виключно з відсутністю у дослідників філософського підходу до своїх досліджень.

 

Що ж спільного у всіх відомих методиках, які хоч якось забезпечують доступ людській істоті до «думесфери розуму»?

 

Багато років тому я побажав отримати відповідь на це питання і виявилося, що:

1. Різні медитативні стану, у яких тіло людини перебуває «між життям і смертю», дозволяють людині зчитувати відомості з «думесфери розуму» з достовірністю, що залежить від «глибини» медитації, тобто, від близькості до стану смерті тіла;
2. Процес перебування людини максимально близькому до стану смерті свого тіла, перебування у якому дозволяє йому виявляти інформацію з «думосфери розуму» з максимально можливою достовірністю, називається «глибокою медитацією». У такому стані людина перебуває на межі «непритомності»!!!
3. Практично всі методики, які дозволяють людині отримати «частковий» доступ до «думосфери розуму» і при цьому не померти, засновані на обмані мозку шляхом імітації початку процесу вмирання тіла , внаслідок чого зв’язок між тілом та «Я» різко слабшає, а зв’язок між «Я» і «думосферою розуму» різко посилюється;
4. Повний доступ до «думосфери розуму» можна отримати лише після смерті тіла… Саме після смерті тіла людини, її «Я» стає частиною «думосфери розуму»;

 

«…у той момент, коли ми залишаємо це тіло, підсвідома частина розуму стає свідомою.»
Х’ю-Лінн Кейсі (англ. Hugh Lynn Cayce), «Смерті немає. Інші двері Бога.», 2005

«Чули колись про вінець йоги — так званий стан Самадхі?
Самадхі – це кінець шляху. Остання, четверта його стадія вже необоротна.
І якщо йог увійшов до неї, то вихід із неї лише один — у білих капцях на босу ногу.
Що, власне, і є метою будь-якого різновиду йоги: перервати ланцюг перевтілень,
щоб назавжди влитися в пронизливу всесвіт сутність – в Атман, як вони це називають.
Георгій Олександрович Сомов, «Свідомість Матерії та Матерія Свідомості» («Matter of Consciousness & Consciousness of Matter»)

 

Ідея повного припинення відчуття власного тіла є складною та пов’язана з різними аспектами фізіології, нейробіології та сприйняття. Нині немає пристроїв, які б повністю виключити відчуття власного тіла, оскільки це суперечить фундаментальним аспектам існування.

Звертаю увагу на вираз «імітація початку процесу вмирання», а не «імітація смерті». Саме «імітація» та саме «вмирання». Неправильно медитуючи, можна загратися і ваше «Я» може назавжди «покинути» ваше тіло і не повернутися в нього більше ніколи.

Багато методик «обману мозку» були відомі нашим далеким предкам сотні або навіть тисячі років тому … Сьогодні всі ці методики можна назвати одним умовним терміном – медитація . Словосполучення «обман мозку» позначає таку дію, яка дозволяє людині, яка перебуває в стані медитації вийти за межі обмежень, які закладені ПриРодою в алгоритми його функціонування.

Для досягнення таких цілей застосовуються методи, які дозволяють змінювати сприйняття тілесних відчуттів, які здатні допомогти людині відчути сам факт можливості вийти зі свого тіла і повернутися в нього .

• Імітацією відмови всіх рецепторів тіла (як приклад — лягти у ванну, наповнену водою, що має температуру трохи нижче температури тіла 36,6⁰ С, закрити вуха; закрити ніс; закрити очі; і т.д.);
• Імітацією порушення проходження даних від рецепторів тіла в мозок (як приклад застосування хімічних речовин (наркотиків, галюциногенів …), які, судячи з усього, різко уповільнюють проходження даних від рецепторів тіла в мозок або їх спотворюють);
• Імітацією крововиливу в мозок (як приклад – тривале “стояння на голові”, тобто розташування тіла “вниз головою”);
• Імітацією втрати кровопостачання мозку (наприклад – варіації танців у вигляді тривалого обертання тіла, що призводить до сильного відливу крові з мозку);
• Імітацією різкої зміни якісного складу повітряної суміші, що вдихається, або її об’єму (як приклад — холотропне або інші види дихань, що призводять або до різкого збільшення кількості повітря (кисню, вуглекислого газу, інших газів…) надходить в мозок або до різкого зменшення його надходження;
• Механічним впливом на мозок тіла. Подібні експерименти проводилися ще у фашистській Німеччині над ув’язненими у концентраційних таборах та добре описані у вузьких наукових та навколонаукових виданнях. Потім аналогічні експерименти продовжились у закритих лабораторіях різних країн світу. Всі подібні експерименти проводилися і проводяться сьогодні, зважаючи на все, в одному стилі… Суб’єкту ставиться завдання, далі він вводиться в стан «клінічної смерті», а через якийсь час «висмикується» з цього стану. Експеримент вважався таким, що вдався, якщо суб’єкт, будучи в стані клінічної смерті, зміг отримати відповіді на поставлені йому перед «вмиранням» питання; Експерименти фашистів над ув’язненими докладніше описано у книзі Джона Маркса (John Marks) «ЦРУ і контроль над Розумом. Таємна історія науки управління поведінкою людини. У пошуках «маньчжурського кандидата». (John D. Marks. Search for the «Manchurian Candidate». Copyright 1979, Norton Paperback edition 1991).
• Настанням стану «клінічної смерті». Оскільки клінічна смерть настає несподівано, то й відповіді на будь-які питання під час перебування поза тілом, наше «Я», як правило, не шукає. «Я» може частково пам’ятати свою подорож поза тілом. І не більше. Звісно ж, є й винятки. За кілька останніх століть написано кілька книг про «побачене» різними авторами, які побували там у стані клінічної смерті;
• Створенням найсильніших мук (мук) для тіла людини (по такому шляху пішли шумери у своїх ритуалах типу «урушдаур»);
• Проведення саєнтологічного одітингу за методиками Рона Хаббарда. Рон Хаббард помітив певні закономірності у своїх дослідженнях: в інграмі є лише ті записи, що супроводжувалися болем і втратою свідомості як одітованого, і найчастіше якогось іншого об’єкта. Саме тому при регресивному гіпнозі так багато болю, смертей, вбивств і втрат свідомості суб’єкта, що потребує допомоги гіпнотизера та виходу суб’єкта зі стану гіпнозу в критичних ситуаціях (у момент згадування чиєїсь загибелі в якихось втіленнях!?). Можу стверджувати, що методика одітингу Рона Хаббарда дозволяє виявляти не просто записи на інграмі одитованого, а часто й інші записи на інших інграмах, які обов’язково характеризуються сплеском сильних емоцій. А звичайні, тобто. мало емоційні записи виявляти неспроможна. (Для довідки: Одітінг (англ. auditing, від латинського audire — «слухати») — найважливіша практика в саєнтології, що є спілкуванням віч-на-віч клієнта («прекліра») з саєнтологічним консультантом («одитором»), в рамках строго стандартизованих процедур .Інграма (від лат. engram) – це розумовий образ-картинка минулого досвіду.) Хотілося б звернути особливу увагу читачів на той факт, що у Особистості людської істоти ніяких попередніх втілень не було і бути не може ! Особистість людського істоти – невід’ємна частина індивідуума, має конкретний життєвий цикл. Саме тому можливість згадування індивідуумом себе особисто (від моменту свого зачаття) – цілком логічна і науково зрозуміла. Більш ранні згадки – це, зважаючи на все, доступ Особи індивіда до своєї підсвідомості, тобто. до свідомості інших Особистостей людства, що коли-небудь проживали на планеті Земля і не мають до Особи одитованого ніякого відношення!
• Проведенням «глибокої медитації», коли людина перебуває на межі «непритомності»!!!
• І т. п.;

Сьогодні подібних методів помітно додалося: це й методи «посилення пам’яті», різні методи «обману зору», використання «оптичних ілюзій», «привабливих запахів», «приємних звуків» та спеціально створених мелодій… (див. статтю «ВІРА vs ЗНАННЯ. Існують Чи знання?»)

Кінцева мета всіх перелічених заходів – зімітувати початок процесу вмирання тіла людини, тобто. створити таку ситуацію, при якій мозок не зможе знайти в генетичній (спадковій) пам’яті людини відомостей про подібну ситуацію та методику її вирішення. У такому разі це стане для нього першою ознакою початку процесу вмирання тіла. Запитайте чому? Все дуже просто – всі дані про будь-які події, при настанні яких тіла предків продовжували існувати (жити), тобто. не розпадалися на більш прості елементи, гіпотетично збережені в генетичній пам’яті їхніх нащадків. А якої інформації там немає? Тільки тій, коли тіло людини вмирало і мозок переставав нормально функціонувати, внаслідок чого дані відомості не могли бути зафіксовані в цій пам’яті. І тут починає слабшати взаємозв’язок «Я» з тілом, а взаємозв’язок «Я» з «думосферою розуму» починає зростати.

Виникає лише одне питання — кого ми обманюємо і навіщо? Може здатися, що ми обманюємо тіло людської істоти, наприклад, для вирішення завдань торгівлі… Але, насправді, ми намагаємось обдурити «Я», тобто «нашого» Творця, ПриРоду.

Навіщо? З якою метою?

Не обманюватимемо самі себе. Будь-яка медитація – це спроба вийти за межі нашого тіла і переконатися в тому, що «Я» і наше тіло – це не одне й те саме, а принагідно познайомитися і з “невідомими розумними силами”.

«…матерія не одразу з’явилася такої густини, як зараз. Були стадії незрівнянно більш розрідженої матерії. Вона могла створити істот, які нам зараз недоступні, невидимі. Ззаду нас тягнеться нескінченність часів. Скільки було епох, скільки випадків для освіти розумних істот, незбагненних для нас! Який їхній вплив на нас, які їхні стосунки між собою ми не знаємо. Є факти, яким ми не віримо, поки вони не зачеплять нас самих. Вони говорять за втручання якихось незрозумілих сил у людські вчинки. 
Костянтин Ціолковський, «Невідомі розумні сили», 1902 рік.

 

«Вірте чи вірте, тобто. розумійте або не розумійте, все ж таки ви отримаєте, що і розуміючий.
Проте краще розуміти, аніж не розуміти. Нерозуміння робить земне життя особливо жалюгідним, безцільним і неплідним.»
Костянтин Ціолковський, «Паспорт, ярлик, девіз, резюме, погляд, зміст книги.»