“Помирає злочинний авторитет і потрапляє на небеса. Там його зустрічає апостол Петро, запитує ім’я і починає копатися в паперах.
Через деякий час він каже:
– Вибачте, але вас немає в списках на потрапляння в рай. Та й, чесно кажучи, нічого Вам тут робити! Ви за все своє життя пограбували і вбили якусь неймовірну кількість людей, аж страшно стає! Все, йдіть у пекло!
Бандит обурюється:
– Але як же так? Адже я за життя побудував два десятки храмів, постійно гроші жертвував для церкви! Десятку монастирів грошима допоміг, для тридцяти дзвіниць нові дзвони замовив! Тож неможливо, щоб я до раю не потрапив, давай дивись уважніше свої папірці, ти, крилатий!
Петро знову копається в паперах, але ім’я авторитета так і не знаходить. Зніяковівши – все-таки аргументи бандита були вагомими – апостол каже:
– Одну хвилиночку! Я зараз запитаю поради у найголовнішого!
Через кілька годин апостол Петро повертається з Головним. Той, потупивши очі в підлогу, сумно каже:
– Знаєте, люб’язний, ми тут порадилися…
– Ну, і?
– Прийняти це рішення нам було неймовірно складно… Загалом, ми вирішили повернути Вам гроші.”
P.S.
Гроші, які люди використовують у своїй діяльності, у тій частині спектрального простору, куди “переміщаються” люди після своєї смерті, не становлять собою будь-якої цінності, оскільки там цінується зовсім інше…